ALLIANCE OR WAR

Мій сусід одної осені вирішив полагодити дах. Полагодив рівно половину. З другою, мовляв, нема чого поспішати, бо дощ іще не пішов. Відтоді я читаю світові новини як цей дах. Усюди щось латають, зашпаровують, підпирають дошками, і майже ніде не доводять до кінця. Світ 27 жовтня 2026 року саме така споруда: півдаху нове, півдаху дірявого, а надворі листопад.

Землемір К. у Кафки отримує виклик до Замку, який він бачить із села, але до якого не доходить ніколи. Приходять листи, чиновники суперечать один одному, а рішення, що визначає все його життя, ухвалюється в кімнаті, куди він не потрапить. Найбільше в «Замку» вражає, наскільки розсудливо все звучить. Ніхто не жорстокий. Система просто влаштована так, що в людей, які під нею живуть, немає дверей, у які можна постукати. Я згадав К. цього понеділка, перечитуючи новини вихідних. Вісім чи дев'ять окремих історій мають одну архітектуру. Звичайні люди в Києві, Варшаві, Ліоні та Атланті чекають вироків, які виносять десь поза їхнім зором.

У мене був знайомий пекар. Він міг випікати тисячу буханців, хоча на районі їх купували триста. Решту розвозив по інших кварталах, і чим далі їхав, тим більше сусідів починали нервувати через дешевий хліб. Про нього я згадую щоразу, коли дивлюся на китайські автомобільні цифри. Вересень. Внутрішні продажі легковиків у Китаї склали 1,63 мільйона штук, на 28,1% менше, ніж торік. Це вже дванадцятий місяць поспіль падіння. А експорт: 923 тисячі авто, плюс 73,2%. Це картина без прикрас: удома машини не беруть, тож їх везуть світом. Заводи працюють, конвеєри крутяться, а власний покупець ніби вийшов покурити й не повернувся.

Мій покійний батько, що все життя лагодив радіоприймачі, мав одне правило щодо обіцянок. Коли йому казали, що деталь уже в дорозі, він чемно кивав і не гасив паяльника. «Чекай на посилку», — казав він. Це правило не йде мені з голови від неділі, коли американський президент оголосив, ніби Москва й Київ погодилися не бити по енергетиці одне одного.

Стефан Цвейг у «Світі вчорашнього дня» писав, що ніхто у Відні не помітив, як помирав старий лад. Трамваї ходили, кав'ярні варили каву, клерки о п'ятій розходилися по домівках. Занепад не оголошує про себе. Він приходить дрібними канцелярськими фактами. Саме Цвейга я згадав сьогодні вранці, перечитуючи останню добу в Польщі та навколо неї. Кожна новина окремо виглядає буденно. Але покладіть їх поруч, і картина стає менш затишною.

Колись у Чикаго я знав власника крамнички на розі, який усміхався покупцеві так щиро, що хотілося купити в нього навіть те, що не потрібно. А під прилавком у нього лежала бейсбольна бита. Він ніколи нею не користувався. Але всі в кварталі знали, що вона там є, і саме тому з ним ніхто не сперечався. Остання пекінська дипломатична доба нагадала мені цього чоловіка до дрібниць. Почнімо з усмішки. 12 жовтня китайське Міністерство торгівлі розповіло про підсумки інтенсивних консультацій з європейцями щодо гібридних та електричних авто. Пекін наполягає на недискримінаційному розподілі експортних квот і говорить про механізм збільшення дозволених обсягів порівняно з показниками 2025 року. Це суттєве доповнення до повідомлення Єврокомісії від 9 жовтня про можливе різке скорочення китайського експорту гібридів. Обидві сторони підтвердили, що переговори тривають. Остаточні цифри й механізм їхнього застосування ще не визначені.

Є запитання, яке я ставив студентам першого ж дня кожного курсу, і від нього досі стає найніяковіше: коли влада говорить до вас, хто платить за мікрофон? У демократії відповідь одна: ви. Тому рішення, що його 11 жовтня ухвалили в залі федерального суду, заслуговує на більше уваги, ніж підказує сухість судової мови.

Мій дід тримав заощадження в бляшаній коробці з-під печива. Коли я питав чому, він відповідав: «Банк може збанкрутувати, а коробка ніколи». Я згадую цю коробку щоразу, коли чую про європейські ринки капіталу. Бо Європа, по суті, одна велика бляшана коробка з-під печива, тільки з десятьма трильйонами євро всередині. 9 жовтня міністри фінансів країн ЄС погодили основу своєї позиції щодо реформи MISP, пакета з інтеграції та нагляду за ринками. Задум такий: частину наглядових повноважень щодо найбільших транскордонних торгових майданчиків та інфраструктурних структур віддати ESMA, а для керуючих активами знизити бар'єри й спростити окремі транскордонні операції. Одразу застереження: це лише позиція Ради. Попереду переговори з Європарламентом, і законом усе це стане ще нескоро.

У Джозефа Геллера була «Пастка-22» — правило настільки замкнене саме на себе, що вирватися з нього можна було лише тоді, коли воно тобі вже не потрібне. Тепер Вашингтон написав власну редакцію. Україні кажуть: не бий по заводах, що годують російську армію, бо через їхнє пальне дорожчають американські вантажівки. 10 жовтня Дональд Трамп публічно заявив, що Україні варто змінити президента, і вимагав припинити удари по російських НПЗ. За день до того його адміністрація оголосила про домовленість із Володимиром Путіним щодо збільшення поставок російського дизеля та тимчасово послабила відповідні санкції. Володимир Зеленський дивиться на це навпаки: кожна бочка, звільнена від обмежень, — це снаряд, який Росія тепер може собі дозволити.

Моя бабуся любила казати: хто чого вартий, видно з того, що він готовий віддати, коли приходить час платити. Вона говорила про сусіда, який продав батьків годинник, аби оплатити весілля, та я цього тижня згадував її не раз. 9 жовтня президент Сполучених Штатів оголосив про домовленість із Володимиром Путіним щодо російського дизеля, а причиною назвав ціну біля американської колонки.