Чиї це гроші?
Є запитання, яке я ставив студентам першого ж дня кожного курсу, і від нього досі стає найніяковіше: коли влада говорить до вас, хто платить за мікрофон? У демократії відповідь одна: ви. Тому рішення, що його 11 жовтня ухвалили в залі федерального суду, заслуговує на більше уваги, ніж підказує сухість судової мови.

Суддя Дженніфер Рошон тимчасово заборонила адміністрації витрачати гроші платників податків на телевізійну рекламу, що просувала президента Трампа. Позов подали громадська організація Common Cause та інші заявники, і вони стверджують, що рекламу пустили в ефір за три тижні до проміжних виборів 3 листопада, а з нею, під одягом державної справи, і виборчу кампанію. Президентська сторона відповідає, що ролики були просто позитивним просуванням країни. Адміністрація раніше заявила, що припинить фінансувати рекламу з бюджету, а Білий дім додав, що витрати відтепер може взяти на себе політичний комітет президента. Зверніть увагу на слово «тимчасово». Це заборона до розгляду, а не вирок по суті. Але межа, яку вона проводить, давня й розумна: влада може пояснювати, що робить, і не може вашим гаманцем просити вашого голосу.
Чому ця суперечка така гостра саме зараз? Бо в країні кисло на душі, а за кислого настрою політики хапаються за те, що ближче. Опитування Reuters/Ipsos серед 4506 дорослих показало, що 78 відсотків покладають на політику президента, принаймні почасти, відповідальність за подорожчання життя. Серед республіканців 57 відсотків кажуть, що ціни женуться швидше за їхні заробітки. Тут треба зважувати слова. Гнів на ціни в крамниці ще не означає зміни партійної вірності. Виборець може бурчати біля полиці й проголосувати, як голосував завжди. Але бурчання, помножене на мільйони, має звичку обертатися на арифметику.
Дані про настрої розповідають те саме з іншого боку. Попередній жовтневий індекс Мічиганського університету впав до 46,3 із 48,1 у вересні, а домогосподарства очікують інфляції 4,7 відсотка на рік і 3,5 на п'ять років. Найпохмуріші найбідніші та ті, хто не має інвестицій, і це не дивує. Коли дохід приходить у конверті, а заощадження вміщуються в шухляді, дорожча колонка б'є, як ляпас. Коли статок лежить в акціях, про це довідуються з новин. Опитування ФРС про фінанси домогосподарств від 9 жовтня описує той самий розлам: реальні доходи й активи в попередні роки у багатьох родин зросли, але нерівномірно, а ті, хто має товсті портфелі, найбільше виграли від зростання ринків, тоді як обтяжені боргами відчувають кожен пункт відсотка. Тому американська економіка в сукупності може здаватися міцною, а на кухні почуватися кепсько. Активність тримають технологічні інвестиції, видатки на штучний інтелект і заможні споживачі, а значна частина людей відчуває, як підлога хилиться.
ФРС збереться знову 27–28 жовтня, з ключовою ставкою 3,75–4,00 відсотка після одностайного підвищення на чверть пункта 16 вересня. У протоколі йшлося про стійке зростання, підвищену інфляцію й геополітичну невизначеність. Її дилема класична. Будеш надто м'яким, і вартість життя застигне в очікуваннях людей. Будеш надто суворим, і задушиш кредит, від якого залежать фірми й родини. Додайте мита, що здорожчують окремі товари, бюджет, обтяжений дорожчими відсотками, і війни, що спалюють гроші, і зрозумієте, чому в центробанку ніхто не спить спокійно.

