Пальне у вогонь, голоси до скриньки

Перша партія скромна: понад триста тисяч тонн, десь 2,25 мільйона барелів. Вашингтон тимчасово зняв санкції, які ввели через війну проти України. Ціна ж, про яку мовиться, сягнула 8 жовтня близько 6,28 долара за галон, і така цифра змушує водія фури в Огайо та фермера з Айови забути про геополітику й подумати про п'ятницю. Та поставте числа поруч, і арифметика виходить майже комічною. Америка експортує близько 1,5 мільйона барелів дизеля на добу. Аналітики сумніваються, що цей вантаж зрушить ціну на колонці бодай на шепіт. Отже, санкції послаблено, а колонка майже не відчує.

Київ відчув одразу. Президент Зеленський назвав рішення слабким кроком сильного партнера й нагадав, що кожен зайвий долар, який Москва заробить на пальному, піде на війну. Яку саме суму додасть ця угода до російського бюджету, не знає ніхто, та й справа не в сумі. Справа в сигналі. Його зачепив ще й час: оголошення впало саме тоді, коли делегація України сиділа за столом у Маямі разом з американцями, французами, німцями, британцями, представниками Єврокомісії й НАТО. Говорили про гарантії безпеки, про зиму, про захист енергетики, про зерно й відбудову. Конструктивно, сказав американський посланець. Але підписаного паперу немає, нового механізму припинення вогню теж. Можна назвати це дипломатією. А можна сказати, що розмову ведуть у хаті, де сусід тихо торгує сірниками.

Москва тим часом має власне тлумачення. За версією Кремля, Путін сказав Трампу, що українські дрони під час російських парламентських виборів ускладнили негайне відновлення тристоронніх переговорів. Це російська версія подій, і подає вона, за звичкою, перешкоди агресора як провину жертви. А на землі російські керовані бомби вночі вдарили по житловому будинку в Запоріжжі; місцева влада повідомила про чотирьох убитих і чотирьох поранених. Війна не вичікує, поки висохне чорнило на ліцензії на пальне.

Чому уряд іде на таке? Дивіться на внутрішній фронт. Індекс споживчих настроїв Мічиганського університету падає третій місяць поспіль, до 46,3. Свіже опитування Reuters/Ipsos показало, що 78 відсотків американців звинувачують політику адміністрації, принаймні частково, у зростанні вартості життя. Навіть серед республіканців 57 відсотків кажуть, що ціни ростуть швидше за доходи. Проміжні вибори 3 листопада. Політики завжди вміли чути найгучніше, а в жовтні найгучніший звук — порожня кишеня. Тож адміністрація намагається погасити два вогнища одним відром: вартість життя вдома і пошуки угоди з Москвою за кордоном. Та відро має діру.

У п'ятницю Brent закрився близько 104,72 долара, WTI — біля 91,85. Партія російського дизеля цього не змінить, як і обіцянка не бити по Ірану до виборів. Глибша біда в іншому. Режим санкцій — це обіцянка, що тиск тривав доти, доки не зміниться поведінка. Щойно його згинають заради ціни біля колонки, кожна столиця світу дізнається, скільки така обіцянка варта. Європа, яка готується до власного саміту 15–16 жовтня, теж це помітила. Помітив і Пекін, який того ж дня оголосив про попереднє порозуміння з Брюсселем щодо гібридних авто, рідкісноземельних матеріалів і доступу до ринку, наче нагадуючи, що нині всі торгують важелями, а не принципами.