Завантаження
У мене був знайомий пекар. Він міг випікати тисячу буханців, хоча на районі їх купували триста. Решту розвозив по інших кварталах, і чим далі їхав, тим більше сусідів починали нервувати через дешевий хліб. Про нього я згадую щоразу, коли дивлюся на китайські автомобільні цифри. Вересень. Внутрішні продажі легковиків у Китаї склали 1,63 мільйона штук, на 28,1% менше, ніж торік. Це вже дванадцятий місяць поспіль падіння. А експорт: 923 тисячі авто, плюс 73,2%. Це картина без прикрас: удома машини не беруть, тож їх везуть світом. Заводи працюють, конвеєри крутяться, а власний покупець ніби вийшов покурити й не повернувся.
Колись у Чикаго я знав власника крамнички на розі, який усміхався покупцеві так щиро, що хотілося купити в нього навіть те, що не потрібно. А під прилавком у нього лежала бейсбольна бита. Він ніколи нею не користувався. Але всі в кварталі знали, що вона там є, і саме тому з ним ніхто не сперечався. Остання пекінська дипломатична доба нагадала мені цього чоловіка до дрібниць. Почнімо з усмішки. 12 жовтня китайське Міністерство торгівлі розповіло про підсумки інтенсивних консультацій з європейцями щодо гібридних та електричних авто. Пекін наполягає на недискримінаційному розподілі експортних квот і говорить про механізм збільшення дозволених обсягів порівняно з показниками 2025 року. Це суттєве доповнення до повідомлення Єврокомісії від 9 жовтня про можливе різке скорочення китайського експорту гібридів. Обидві сторони підтвердили, що переговори тривають. Остаточні цифри й механізм їхнього застосування ще не визначені.
Пам'ятаю одного старого шахіста з паркового столика. Він міг водночас вести три партії і при цьому розповідати анекдоти. Усі думали, що він неуважний. Насправді він просто знав: найнебезпечніший гравець той, хто нікуди не поспішає. Саме цей образ спадає мені на думку щоразу, коли я дивлюся на китайську зовнішню політику цього тижня.
Є в економіці такі історії, що нагадують сімейну вечерю, де всі знають, хто розбив вазу, але ніхто не хоче першим про це заговорити. Саме таке враження залишає у мене китайсько-європейська суперечка про валюту. Я десять років дивлюся на ці танці з цифрами. І щоразу ловлю себе на думці: коли сторони так палко сперечаються про курс, насправді їх турбує щось значно глибше.